Кілька місяців тому редакція медіа «Вперед» розповідала історію ветерана російсько-української війни Миколи Троцького, який після повернення з фронту вирішив не шукати щастя за кордоном, а будувати майбутнє вдома. Тоді його фермерська справа лише починалася. Сьогодні на полі вже достигають перші кавуни, продукція знаходить своїх покупців, а поруч із Миколою працюють ветерани, які, як і він, після війни шукають новий сенс у мирному житті. Про перші успіхи, труднощі та плани на майбутнє – у матеріалі, підготовленому в межах проєкту Work4Anyone.
Від сімейної традиції до власної справи
Для Миколи Троцького вирощування овочів та баштанних культур не стало випадковим вибором. Каже, що любов до землі у нього ще з дитинства.
«Я сам із села Гаївка. Наше село з покоління в покоління годувало Роздільну. Ми завжди вирощували помідори, баклажани, трохи кавунів і продавали їх на ринку. Просто тоді це були невеликі обсяги, а зараз – уже зовсім інші масштаби», – розповідає ветеран.
Сьогодні господарство займає близько чотирьох гектарів. Тут ростуть ранні, середні та пізні сорти кавунів, а незабаром до них додадуться й інші культури.
Перший урожай – перший великий досвід
За словами Миколи, перший сезон став справжнім випробуванням. Довелося буквально з нуля освоювати всі тонкощі вирощування баштанних культур.
Спочатку підготували землю, встановили систему крапельного поливу, накрили грядки плівкою та висадили розсаду. Але далі природа почала диктувати свої умови.
«У нас були морози, сильні вітри, буревії. Плівку зривало, крапельний полив рвало. Було дуже багато труднощів. Та ми не здалися», – згадує фермер.
Додали клопоту й хвороби рослин, боротьба зі шкідниками та нестача тепла.
Попри це сьогодні перші кавуни вже продають у Роздільній, а на полі достигають середні та пізні сорти.
«Перший рік ми навчаємося. Це великий досвід. Результатом задоволені, хоча ще багато чого потрібно вдосконалювати», – говорить Микола.
Чесність перед покупцями – понад усе
Фермер не приховує, що інколи серед ранніх кавунів трапляються й недостиглі плоди. Але саме довіра покупців для нього є найважливішою: “Якщо комусь попався недостиглий кавун – нехай принесуть його нам. Ми без проблем замінимо. Ми теж тільки вчимося визначати стиглість. Не хочемо нікого обдурити, навпаки – хочемо, щоб люди були задоволені”.
Микола наголошує, що всі продажі здійснюються офіційно, покупці можуть розрахуватися навіть банківською карткою: «Ми хочемо, щоб усе було прозоро. Нам важливо, щоб люди знали: це безпечний, якісний місцевий продукт».
Робота для тих, хто повернувся з війни
Однією з головних цілей підприємця було створення робочих місць саме для ветеранів. І цю ідею вже вдалося реалізувати.
Сьогодні офіційно працюють двоє його побратимів, які також отримали інвалідність внаслідок війни: «Хотілося дати можливість працювати своїм побратимам. У нас офіційне працевлаштування, стаж, зарплата. Ми зробили гнучкий графік, щоб людям було легше. Якщо треба відпочити – відпочивають. Якщо є справи – можуть відпроситися. Ми підлаштовуємо роботу під людей».
За словами Миколи, після фронту багато ветеранів потребують не лише заробітку, а й розуміння та підтримки.
Михайло Онощенко: “Потрібно працювати тут, вдома”
Одним із тих, хто долучився до команди, став ветеран Михайло Онощенко.
Чоловіки познайомилися вже після початку повномасштабної війни.
«Познайомилися ми з Миколою у 2022 році, коли пішли воювати. До цього навіть не знали один одного. Уже на службі виявилося, що ми обоє з Роздільної», – розповідає Михайло.
Після повернення до цивільного життя Микола запропонував товаришеві роботу.
«Я – інвалід другої групи внаслідок війни. Микола сказав, що надмірних фізичних навантажень не буде. Я погодився. Допомагаю по господарству: щось ремонтую, працюю з технікою, займаюся поливом».
На думку ветерана, саме такі ініціативи допомагають людям після фронту повернутися до нормального життя.
«Потрібно пробувати працювати тут, а не одразу думати про виїзд за кордон. Якщо є можливість розвивати власну справу чи працювати у своїй громаді – треба нею користуватися».
Плани – значно більші за нинішній урожай
Перший урожай кавунів для Миколи – лише початок.
Уже наступного року він планує побудувати професійні теплиці, збільшити площі вирощування та розширити асортимент продукції.
На місці нинішнього баштану з’являться овочі, адже кавуни не можна висаджувати на одному полі щороку.
«Ми хочемо вирощувати помідори, перець, солодку кукурудзу. Будуть дині. Планів дуже багато. Якщо буде можливість – будемо розширюватися».
Разом із розвитком господарства планується й створення нових робочих місць.
“Не бійтеся починати”
На завершення Микола звернувся до ветеранів, які лише замислюються про власну справу.
«Якщо люди хочуть вирощувати овочі чи кавуни – ми вже отримали певний досвід і готові ним ділитися. Нам теж допомагали люди, за що ми дуже вдячні. Особливо хочу подякувати Рашаду Гусейнову з Ізмаїла. Без його порад нам було б значно важче».
Він переконаний, що будь-яка справа починається з першого кроку, а помилки є невід’ємною частиною розвитку.
«Ми теж вчимося. Якщо десь припустилися помилки – скажіть нам про це. Ми виправимо. Головне – не боятися працювати й рухатися вперед.»
Місцевий продукт, який«Потрібно пробувати працювати тут, а не одразу думати про виїзд за кордон. Якщо є можливість розвивати власну справу чи працювати у своїй громаді – треба нею користуватися.»
Плани – значно більші за нинішній урожай
Перший урожай кавунів для Миколи – лише початок.
Уже наступного року він планує побудувати професійні теплиці, збільшити площі вирощування та розширити асортимент продукції.
На місці нинішнього баштану з’являться овочі, адже кавуни не можна висаджувати на одному полі щороку.
«Ми хочемо вирощувати помідори, перець, солодку кукурудзу. Будуть дині. Планів дуже багато. Якщо буде можливість – будемо розширюватися.»
Разом із розвитком господарства планується й створення нових робочих місць.
“Не бійтеся починати”
На завершення Микола звернувся до ветеранів, які лише замислюються про власну справу.
«Якщо люди хочуть вирощувати овочі чи кавуни – ми вже отримали певний досвід і готові ним ділитися. Нам теж допомагали люди, за що ми дуже вдячні. Особливо хочу подякувати Рашаду Гусейнову з Ізмаїла. Без його порад нам було б значно важче.»
Він переконаний, що будь-яка справа починається з першого кроку, а помилки є невід’ємною частиною розвитку.
«Ми теж вчимося. Якщо десь припустилися помилки – скажіть нам про це. Ми виправимо. Головне – не боятися працювати й рухатися вперед».
Місцевий продукт, який об’єднує громаду
Історія Миколи Троцького – це не лише про вирощування кавунів. Це приклад того, як ветеран після війни знаходить нову справу, створює робочі місця для побратимів і доводить, що розвиток власної громади починається з конкретних дій.
Купуючи місцеву продукцію, жителі Роздільнянщини підтримують не лише українського виробника, а й людей, які після війни будують своє майбутнє вдома, власною працею об’єднує громаду.
Історія Миколи Троцького – це не лише про вирощування кавунів. Це приклад того, як ветеран після війни знаходить нову справу, створює робочі місця для побратимів і доводить, що розвиток власної громади починається з конкретних дій.
Купуючи місцеву продукцію, жителі Роздільнянщини підтримують не лише українського виробника, а й людей, які після війни будують своє майбутнє вдома, власною працею.
